Щось все немає часу писати, та буду вишукувати 25-ту годину в добі.......
Недавно в кінці літа 2014 мені з друзями вдалося піднятися на вершину Sparrowhawk (по українськи звучить як назва птаха: перепелятник) що розташована в Kananaskis Alberta, висотою 3121 м.
Це була одноденна мандрівка. Виїхав з Едмонтону в 5-й ранку і в 8+ вже був у Калгарі. Попили чаю та перекусивши поїхали в Кананаскіс. До початку маршруту прибули пізнувато десь о 12-й. Верхня частина маршруту була в хмарах. На підході було містичне поле з рожевими квітами. На зворотньому шляху ми подивились на них зблизька там було ще й багато бжіл. Маршрут вдалося пройти за 6 годин 28 хв. разом з обідом і перекусом на перемичці.
Ми мали таблет компютер з завантаженою картою району. Завдяки вбудованому GPS вдалось просто знайти шлях назад, інтуїція вела нас іншим шляхом..
В кінці дня ще встигли скупатись в озері. Було вітряно і трішки холодно. Ось маленьке відео:
Над курортним містичком Бенфф що в Альберті височить гарна гора під назвою Рандл висотою 2950 м. Її видно на багатьох поштових картках, вона є майже в кожному календарі на тему природа Альберти. Ми вирішили відвідати вершину mt.Rundle. Мадрівка тривала всього 8 годин. Ми почали пізно в 11-й. Туди йде маркована стежка лісом а на самій горі маршрут просто вверх, правда в тумані чи то хмарах легко блуканути і вийти на скальні скиди. Та що тут розписувати, ось тут є маленьке відео:
Після мандрівки здоров'я похитнулось і його прийшлось поправляти на верхніх гарячих джерелах. Вода була теплезна +39 і чудовий вид на гору Rundle.
По не зовсім зрозумілим причинам людям подобаються гори.
Вони загадкові і прості.
Вони грізні і могутні,
Вони вічні і містичні.
Кажуть що десь там (в Тібеті чи в Гімалаях) зародилась цивілізація людей і давня пам'ять притягує і манить нас в гори. Заманили мене і вони.
Там безумовно красиво
Там може бути важко і холодно, там влітку бувають снігові бурі і грози, а на вершинах нічого цінного для людей нема, хіба що нематеріальний краєвид та він далеко не завжди є видимим.
Буває просто "молоко" коли вершини ховаються в хмарах.
На свою першу вершину піднявся коли був на 5-му курсі інституту. Це була маловідома вершина Татарівка біля села Либохора, що у Львівській області. Вся вершина була вкрита лісом і чудового краєвиду не було, та оскільки всі стежки вели вниз в вже цьому було щось незвичне і магічне....
Одним словом, почав я подорожувати і ходити в гори, першими звісно були Карпати.
Мені вдалось побувати на багатьох вершина в різні роки і по багато разів. І літом і зимою, в чудову погоді і погану, були і зливи і морози і ураганні вітри. Деякі вернини не пустили нас до себе, тож приходилось повертатись і повертатись.....
Ось тут неповний список де мені вдалося побувати. (+ фото, клікнути)
Це звісно не весь список, щось ще потрібно згадати.....
Потім був Кавказ. Це вже були зовсім інші гори і зовсім інша культура. Це була і напевно є "Мекка" - святе місце радянського і тепер пост-радянського альпінізму.
Там мені вдалось побувати на таких вершинах в різні роки.
тут вже навіть дати є, оскільки виписував з "книжки Альпініста СССР". Звісно що це дуже короткий список, але він мій :) За кожним рядком багато годин і днів, і спогадів.
Крим - звісно відомий своїми морськими субтропічними курортами. Але там також є і гори, вони не високі але дуже скелясті зі сторони моря і там прокладено багато скелелазних маршрутів.
Мені вдалося пройти декілька маршрутів, в основному в районі Форосу.
Жили ми в кущах недалеко від автодороги. Вранці на маршрути, а ввечері на море. Осінню море ще не холодне десь +15 С +/- пару градусів не те що весною... Їли вранці та обід ввечері. Хліб і вино в магазині. Гітара, вогонь, підсумки дня і плани на завтра, куди піти, куди податись, на який маршрут.... Старались йти на різні щоб не сипати один на одних, тай потім є з ким поділитись і в кого спитатись.
Ось де мені вдалось побувати, на деяких маршрутах по два-три рази.
Недалеко від України, в Словакії є гори Татри
Я був там два рази в 1995 і 1998 роках і там вдалося трохи помандрувати по Високих Татрах.
Це добре впорядкований в туристичному плані край, з добре розвинутою і промаркованою системою стежок і гірських хат, де можна переночувати чи перечекати негоду.
Місцева жителька в якої ми зупинились ніколи не бачила людей з України і мало що чула про неї.
В Канаді також є гори і гори ці скелясті, вони так і називаються: Rocky Mountains or Canadian Rockies. На деякі вершини мені вдалось піднятись, а деякі сказали "приходьте іншим разом * "
На ці гори піднімався так званим scrambling, тобто природньо без використання шнурка. Лише на деякі шнурок був необхідністю. Цей список також не повний і не включає походи на різні озера і маршрути, один з них: по SkyLine що проходить гребнем 42 км біля Jasper.
Далі є самий цікавий список, це куди я не ходив але хотів би.
Цієї зими, в один з холодних днів ми вирушили на екскурсії в будинок уряду Альберти. Такі екскурсії проводяться регулярно і є безкоштовними. Приїхавши в центр і запаркувавшись ми пішли прямо до будинку, та всі двері були зачиненими - ремонт. Потім виявилось що є більш зручний і більш приємний (теплий) спосіб потрапити всередину - підземний перехід. Там були представники, чи то екскурсоводи які по мірі того як підходили люди і сім'ї провели нас в середину цієї величної споруди де приймаються різні закони. В середині є галареї портретів бувших і теперішніх прем'єр міністрів, їх дружин, а також портрети представників її величності Королеви Англії (і Канади). Це єLieutenant Governorщо здійснює наглад за діяльністю уряду і може накласти вето на любий закон. Прем'єр міністр має тут свій офіс, також є зал засідань де власне і обговорюють і приймають закони. Виявляється кожний бажаючий може прийти на засідання і подивитись на уряд в дії! В залі є спеціальна ложа-балкон для цього.
Діти під час екскурсії заповнювали листки з питаннями а відповіді шукали в будинку, за що потім отримували невеличкі призи.
Ось ознайомче відео
Традиційно, кожного року і на протязі багатьох, багатьох років Едмонтонська секція Альпініського Клубу Канади (ACC) проводить слайд-шоу, фотоконкурс. Тут представляють кращі фотографії з минулого сезону, а вибрані судді, що як правило є переможцями попередніх конкурсів, вирішують хто буде переможцем. Технічний прогресс невпинно проникає і міняє сам вид конкурсу. Від чорнобілих фотографій до слайдів на кольровій плівці, і до чисто цифрових фотографій та компютерного проектора, що чимось нагадує колишній слайдоскоп.
Та менше з тим...
Ось тут є фотографії з останнього фотоконкурсу
ACC Edmonton / фотоконкурс
Цього року виповнилося 100 років Едмонтонській секції альпінізму! Та традиції закладені ще першими піонерами живуть і сьогодні. Люди і далі ходять в гори відкриваючи для себе заворожуючу велич природи, а фотографії, як матеріальні носії пам'яті, перетнувши внутрішні границі особистих Я, мандрують по світу :-)
В суботу 24 листопаду, в міській ратуші (City Hall) вже вкотре відмічали сумну річницю (79-у) голодомору в Україні. Це масове знищення українського народу було сплановано і здійснено за вказівками комуністичної влади з москви. Дьявільский план виконали комуністичні слуги, більшість яких також була знищена дьявільскою, людино ненависницькою системою. Фактично східна Україна перестала існувати. Зникла мова, дух і гордість народу. На східній Україні немає місцевих героїв, є якісь комуністичні ідоли-кати які навіть імен немають - лише клички. Немає мови - повсюди мова окупантів, мало хто цікавиться чому так. Немає культури, є якийсь сурогат, невдала підробка, руськоподібний суржик, руська попса, водка і матюки - завезені з росії енкаведистами і їх послідовниками. Славне волелюбне козацтво загинуло назавжди. Винити теперішнє населення в цьому немає змісту адже вони просто потомки рабів яким повність витерли пам'ять і зламали історичний хребет. Розірвався зв'язок поколінь... На такі сумні думки наводили мене промови різних людей на цьому зібранні. Де Канада, а де Україна та чомусь тут пам'ятають і зберігають пам'ять про цю злочинну політику. Чому? щоб такого більше не сталося..., ніде і ніколи....
Західна Україна також в меді не купалась але її вороги до такого голоду не додумались тому вона ще жива, та її сил замало що відродити Україну.
Завершилась наша коротка подорож на Україну. Що змінилось? Львів отримав чудовий аеропорт, чудові ворота в Україну. Міста міняються і будуються (що правда було завжди). Ми відвідали Львів, Станіслав (Івано-Франківськ), Стрий, Коломию, Вильхівку та Яремче. Зустрілися з друзями та родиною. Побували на виборах. Погода була не по-осінньому тепла, золота осінь. Час тече, життя іде... Більше фотографій тут.
Най-улюбленішим електронним пристроєм нашої доці є iPod - 4-го покоління. Не зважаючи на те що багато інших пристоїв мають ті самі функції, як то МР3 плеєр, доступ до Wi-Fi та інтернету, до міліардів відео на YouTube, Skype, Tunein radio, ігри, навіть wifi телефон і дуже багато іншого, вибір був зроблений на iPod. Зроблено його просто чудово і зовнішньо і внутрішньо, гармонійно і красиво: - piece of art. Та одного дня, цей чудовий витвір компанії Яблука (саме так вона звучить для людей -Apple) . Так ось, одного дня сталось те що може статись і не заборонено законами фізики, це чудо техніки, подарунок Святого Миколая, вихоплюється з рук і падає до асфальту. Пристрій мужньо переносить удар долі і залишається працездатним, та "горила" cкло, що захищає дисплей - невитримує і покривається мереживом тріщин. Думка про ремонт якось і не виникала спочатку, оскільки корпус такий обтічний і немає болтиків чи ще там чогось. Та виявилось що його таки можна відремонтувати своїми силами вдома. Міняти потрібно скло разом з дисплеєм і так званим дигитайзером, вони міцно склеєні разом і являють собою майже одне ціле. Дигитайзер (ємкісний сенсор) визначає місця торкання пальцями єкрану, це використовується для керування iPod-oм.
Посиділи, поплакали і почали з пошуку нового дисплея. Їх є багато на онлайн торгівельному базарі - www.Ebay.com багато з них менше $20 що вже само по собі дивно, зважаючи що дисплей є майже найважливіша і найвидиміша деталь. В інтернеті є багато відео як самостійно замінити цей дисплей. Ми знайшли декілька на Ю-тюбі (YouTube). Хвала інтернету за небачений раніше доступ до потрібної інформації - де купити, як зробити. Тепер якщо потрібно знайти щось "How to do" - є великий шанс що хтось це вже зробив і навіть зняв відео і розмістив для загального користування. Інтернет все більше і впевненіше заміняє телебачення. Оскільки ви можете знайти і подивитись те що ви хочете і коли ви хочете, а не те що пропонують і нав'язують (TV).
Озброївшись знаннями і розбивши велику проблему на багато маленьких ми взялися до роботи і зробили невелике відео.
Новий екран запрацював і наш айПод почав нове життя.
Цього літа на Canada Day ми вирішили поїхати в Скелясті гори на чотири дні, оскільки 1 липня є державним вихідним, тай погода в такий час вже більш-менш стабільна і тепла.
Спочатку наш шлях пролягав через гайвей Hwy-22 (Cowboy trail) до містечка з багато-обіцяючою назвою Rocky Mountain House де проживає майже 7тис жителів. Там ми зупинились поїсти і попити в Tim Hortons- популярній канадській мережі швидкого харчування і кав'ярні.
Далі вже по Hwy 11 поїхали в сторону Nordegg. Недалеко за цим невеликим містечком з 200 жителями була наша перша ціль - Водоспад Crescent. Ми приготувались йти 6 км, а виявилось, що він в 100 м від стоянки... Водоспад двохкаскадний і має серповидну форму, звідси і назва - crescent. Було досить багато людей на наш подив. Звичайна на погляд річка раптово падає в провалля, поступово міняючи форму планети. Дивлячись на водопад знизу починаєш сумніватись в значенні фрази "нежива природа". Походили довкола, пофотографували і вирушили далі...
Нам потрібно було знайти місце ночівлі і першим у списку був campground "Two O'clock". На кемпграунд не можна наперед замовити місце, вони працюють по принципу: перший прийшов - перший зайняв місце. Ми знайшли вільне місце і вирішили там зупинитись. І як не дивно, прибули ми туди по другій годині дня, звідки і вирішили що походить його назва. Кемпграунди платні - $22 на добу з машини, за ці гроші ми отримали місце зі столиком, цілу тачку нарізаних дров, впорядковане вогнище, колонка з водою і стаціонарний туалет з санітайзером і туалетним папером, ведмеде-захищений смітниковий бак. Ми розклали намет і зробили розвідку на наступну мандрівку до Suffleur Falls. Деякi мандрівники приїзжають в так званий motor-home, де є практично все: і меблі, і кухня, і спутникове телебачення і хороша спальня, ще й машину тягнуть за собою на причепі для місцевих поїздок. Одна така пара зупинилась по сусідству.
На наступний день ми пішли хорошою стежкою до водоспаду Suffleur. Перейшли дві бурхливі гірські річки по підвісному і звичайному мостах. Друга річка веде до водоспаду, що розмістився в каньйоні з стрімкими майже ідеально рівними нахиленими стінами, висотою певно метрів 30-40 А на самому початку ущелини вирує водоспад. Вода з гуркотом вривається в провалля шириною 4-5 м, піднімаючи міріади крапельок, утворюючи невеличку хмаринку. Грунт гуде і легенько дрижить. На зворотній дорозі зустріли знайомого альпініста з Едмонтону (світ маленький і тісний).
Далі ми поїхали в сторону Saskatchewan crossing i по 93 дорозі на Columbia Icefield. Почався дощ і нам прийшлося поміняти місце обіду. Розпогоджувалось, коли ми під"їхали до Weeping wall - це висока скельна стіна, де біля десятка маловодних водоспадів (відео краще показує їх). Далі наш шлях пролягав до Columbia IceField, там був різкий, холодний вітер і ми вирішили їхати далі та знайти краще місце для обіду. По дорозі зустрілися дикі кози, які переходили дорогу і створили невеликий трафік-джам. Всім хотілось на них подивитись і сфотографувати на пам"ять. Невдовзі ми знайшли невеличку, добре облаштовану стоянку з обідними столиками і туалетом. Там ми і зупинились, щоб зварити обід, поблизу було гарне велике джерело води, що витікала з під землі. Майже під Джаспером (Jasper) побачили ведмедя, але не встигли зупинитись, потім була ведмідь-мама з ведмежатами в 30 м. від дороги, встигли зробити невиразні фото, як вони зникли в лісі. Заїхали в Jasper і зайшли в улюблену пекарню нашої дочки - "Ведмежа Лапа". За містом знову зустріли групу тварин, на цей раз оленів, які мирно жували траву на поляні біля 16-ї дороги (Yellowhead) Далі ми поїхали на гарячі джерела - Miette Hot Springs, погрітись в гарячій воді. Ми планували 4-х денну мандрівку, та через раптове погане самопочуття дочки мусіли повернутись, скоротивши поїздку до двох днів і 997 км. Тим не менше вдалося змонтувати відео майже на 40 хв.
Ось і ще один рік пролетів, як наша дочка вчиться грати на піано. Відбувся підсумковий концерт навчального року і ми щиро подякували пані Марії за те що вона відкрила дітям чудовий світ музики і навчила їх грати на піано. Сам концерт можна подивитись нижче.
В 2009 році мені пощастило побувати в національному парку Yoho, який розташований в Британській Колумбії майже на кордоні з Альбертою. Разом з групою горосходжувачів з ACC (Альпініський Клуб Канади) ми провели 8 днів в Little Yoho Valley. Там є колиба - по карпатськи, hut - по місцевому. Кожна така хатка має індивідуальну назву на честь людей, що багато тут подорожували і прокладали перші стежки. Наша називається Стенлі-Мичел гат (Stanley-Mitchell Hut)
Ця хата і була нашою основною базою, де ми готували їсти, спали, сушили мокрі речі, пили ВИНО і їли вишукані блюда, приготовані дівчиною на ім'я Клариса, обговорювали наше буття та плани на наступний день. Хата добре обладнана газовою кухнею і стаціонарними газовими світильниками, є ложки, вилки, кастрюлі - непотрібно нести з собою. Нові вікна з хорошою теплоізоляцією. Спальні місця були на горищі і в окремій кімнатці. Кухня також окрема. Офіційно вона розміщена на висоті 2060 м - це фактично висота Говерли (найвища точка України). В нас був супутниковий телефон (мобільники там не працюють), в основному дізнавались прогноз погоди, а вона була хороша, дощів було відносно мало, а жахлива гроза пронеслась один раз вночі. Мені вдалось відвідати 7 вершин, не враховуючи проміжних на хребтах. З фотографій та відео вдалось змонтувати фільм на 68 хв., де події подані майже в хронологічному поряду:
В черговий раз Товариство Української Музики Альберти провело концерт, де звучали твори українських композиторів у виконанні талановитих дітей. Адже в наш час тотальної комп'ютеризації, ери смартфонів і MP3 плеєрів, Apple ай-фонів та ай-подів і їх конкурентів з андроїдами навчити дітей грати на музичних інструментах виглядає для мене як місія - impossible. Тим не менше вчителям вдалось таки її виконати і наблизити дітей до прекрасного до музики, до її виконання, до розуміння того, якою важкою і наполеглевою є праця та зусилля, що стоять за цим концертом.
Концерт відбувся 5 травня в столиці Альберти м.Едмонтоні в самому центрі в Alberta college.
Були присутні в основному юні виконавці та їх вдячні слухачі - батьки. Деякі виступи можна подивитись на цьому відео:
Гурт "Джерело" виконав декілька зворушливих пісень, нагадуючи нам, де ми є і де наша Батьківщина.
Дякуємо організаторам цього концерту за зустріч з мистецтвом.
На Різдво, Ми ходили до будинку Джеррі Долинчак подивитись на Новорічно-Різдв'яні вогники, а їх там є порядку 100 тисяч. Це є приватний будинок що належав його мамі і в чесь неї прикрашається цей будинок кожного року. Що ж даівйте і ми пройдемося поряд:
Багато людських знань записано в книгах, та дещо приходить до нас як яскраві спалахи концентрованого знання, в вигляді цитат. В них зосереджена як багатовікова мудрість народу так і сучасні відкриття трансформовані в слова. В цитатах щось таки є що нам подобається і що має відтінок народу звідки вони походять. Нище дещо по англійськи:
Everyday is a gift. That’s why they call it the present.
People assume that happiness stems from collecting
things outside of yourself, whereas true happiness
stems from removing things from inside of yourself.
~The Dalai Lama~
Experience is a hard teacher because she gives the test first, the lesson afterward.
Always remember that you are absolutely unique. Just like everyone else.
Birthdays are good for you;
the more you have,
the longer you live.
Living on Earth is expensive,
but it does include a free trip
aroundthesuneveryyear.
Vision without action is a daydream.
Actionwithoutvisionisanightmare.
If you have the courage to begin,
Youhavethecouragetosucceed.
Медовий місяць:
4000 years ago, in Babylonia, when a couple got married, the bride’s father had to provide his son-in-law with a full month supply of mead. Mead is a honey beer. The Babylonians measured a month by the moon, so the month of honey beer service was called the “honeymoon”.
